Екологічні аспекти існування осередків токсокарозу на території міста Києва

Автор(и)

  • G. V. Stets National pedagogical university by Dragomanov , ГО "Інститут соціальних інновацій та розвитку"
  • N. O. Voloshyna National pedagogical university by Dragomanov , Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова

DOI:

https://doi.org/10.31548/dopovidi2019.01.006

Ключові слова:

токсокароз, Toxocara canis, техногенно трансформовані території, прогнозування, домашні хижі

Анотація

Токсокарозна інвазія залишається актуальною проблемою сучасної екології, оскільки її поширення є не лише причиною розвитку токсокарозу як паразитарної хвороби тварин та людей, а й контамінацією збудником Toxocara canis об’єктів довкілля, зокрема урбанізованих територій. Використання сучасних методів прогнозування дозволяє моделювати ситуацію щодо кількості випадків захворюваності на токсокароз у майбутньому, враховуючи історичну довідку і статистичну обробку отриманих результатів.

 Токсокароз є антропозоонозом зі складним поліморфозом клінічних проявів, що ускладнює його діагностування й лікування. Результати проведених нами досліджень вказують на реальне і прогнозоване збільшення кількості випадків токсокарозу у людей, основною причиною якої є низька санітарно-гігієнічна культура населення та його обізнаність щодо питання біологічного забруднення. Враховуючи зростання чисельності населення в умовах міст, а із тим і кількості домашніх хижих необхідне проведення комплексного екологічного моніторингу довкілля, оскільки об’єкти навколишнього природного середовища є визначальним середовищем у циклі розвитку токсокар. Довкілля виступає середовищем ІІ порядку і  за сприятливих абіотичних факторів яйця нематод досягають інвазійної стадії разом з тим мігруючи до людського або тваринного організму.

Посилання

Babak O. Ya. (2007). Rol y mesto tkanevykh parazytozov v patolohyy cheloveka. Zdorov’ia Ukrainy. № 7/1. S. 43−44.

Honcharuk Ye. H. (2006). Komunalna hihiiena / za red. Ye. H. Honcharuka. Kyiv: Zdorov’ia, 792 s.

Mykhyn A. H. (2004). Toksokaroz sobak (epyzootolohyia, ymmunodyahnostyka, patomorfolohyia, lechenye): dyss. kand. vet. nauk: 03.00.19, 16.00.02 / FHOU VPO «Kostromskaia hosudarstvennaia selskokhoziaistvennaia akademyia». Kostroma, 119 s.

Lovytskaia L. H. (2013). Otsenka faktorov ryska vozmozhnosty zarazhenyia toksokarozom naselenyia Luhanskoi oblasty. Zdorove rebenka. № 8(51). S. 14—18.

Pishak V.P. (2012). Laboratorna diahnostyka parazytarnykh invazii: vydannia druhe, dopovnene. Chernivtsi: Meduniversytet, 287 s.

Sait derzhavnoi ustanovy «Ministerstvo okhorony zdorov’ia Ukrainy».URL: http://www.mon.gov.ua/.

Sait Tsentru medychnoi statystyky Ukrainy. URL: http://medstat.gov.ua (data zvernennia 02.02.2019).

Yatsura I. M. (2002). Prohnozuvannia diialnosti. Kyiv, 245 s.

Akao N. (2007). Toxocariasis in Japan. Parasitology International. № 56. Р. 87−93. https://doi.org/10.1016/j.parint.2007.01.009

Fisher M. (2017). Update on Toxocara spp. and toxocarosis. Companion Animal. Vol. 19, No. 9. https://doi.org/10.12968/coan.2014.19.9.465

Leles D. (2009). Molecular diagnosis of ascariasis from human feces and description of a new Ascaris sp. genotype in Brazil. Vet. Parasitol. Vol. 163, № 1−2. P. 167−170. https://doi.org/10.1016/j.vetpar.2009.03.050

Strube C. (2013). Toxocarosis in dogs - important aspects for the veterinary practice. Tierarztl Prax Ausg K Kleintiere Heimtiere. № 41(3). P. 181−189. https://doi.org/10.1055/s-0038-1623704

Oge H. (2000). Quantitative comparison of various methods for detecting eggs of Toxocara canis in samples of sand. Vet. Parasitol. Vol. 92, № 1. P. 75−79. https://doi.org/10.1016/S0304-4017(00)00276-4

Zibaei M. (2017). Trend of toxocariasis in Iran: a review on human and animal dimensisons. Iran J vet Res. Vol. 18(4), P. 233−242.

Завантаження

Опубліковано

2019-02-28

Номер

Розділ

Біологія, біотехнологія, екологія