Екологічні аспекти існування осередків токсокарозу на території міста Києва

Автор(и)

  • G. V. Stets National pedagogical university by Dragomanov , ГО "Інститут соціальних інновацій та розвитку"
  • N. O. Voloshyna National pedagogical university by Dragomanov , Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова

DOI:

https://doi.org/10.31548/dopovidi2019.01.006

Ключові слова:

токсокароз, Toxocara canis, техногенно трансформовані території, прогнозування, домашні хижі

Анотація

Токсокарозна інвазія залишається актуальною проблемою сучасної екології, оскільки її поширення є не лише причиною розвитку токсокарозу як паразитарної хвороби тварин та людей, а й контамінацією збудником Toxocara canis об’єктів довкілля, зокрема урбанізованих територій. Використання сучасних методів прогнозування дозволяє моделювати ситуацію щодо кількості випадків захворюваності на токсокароз у майбутньому, враховуючи історичну довідку і статистичну обробку отриманих результатів.

 Токсокароз є антропозоонозом зі складним поліморфозом клінічних проявів, що ускладнює його діагностування й лікування. Результати проведених нами досліджень вказують на реальне і прогнозоване збільшення кількості випадків токсокарозу у людей, основною причиною якої є низька санітарно-гігієнічна культура населення та його обізнаність щодо питання біологічного забруднення. Враховуючи зростання чисельності населення в умовах міст, а із тим і кількості домашніх хижих необхідне проведення комплексного екологічного моніторингу довкілля, оскільки об’єкти навколишнього природного середовища є визначальним середовищем у циклі розвитку токсокар. Довкілля виступає середовищем ІІ порядку і  за сприятливих абіотичних факторів яйця нематод досягають інвазійної стадії разом з тим мігруючи до людського або тваринного організму.

Посилання

Babak O. Ya. (2007). Rol y mesto tkanevykh parazytozov v patolohyy cheloveka. Zdorov’ia Ukrainy. № 7/1. S. 43−44.

Honcharuk Ye. H. (2006). Komunalna hihiiena / za red. Ye. H. Honcharuka. Kyiv: Zdorov’ia, 792 s.

Mykhyn A. H. (2004). Toksokaroz sobak (epyzootolohyia, ymmunodyahnostyka, patomorfolohyia, lechenye): dyss. kand. vet. nauk: 03.00.19, 16.00.02 / FHOU VPO «Kostromskaia hosudarstvennaia selskokhoziaistvennaia akademyia». Kostroma, 119 s.

Lovytskaia L. H. (2013). Otsenka faktorov ryska vozmozhnosty zarazhenyia toksokarozom naselenyia Luhanskoi oblasty. Zdorove rebenka. № 8(51). S. 14—18.

Pishak V.P. (2012). Laboratorna diahnostyka parazytarnykh invazii: vydannia druhe, dopovnene. Chernivtsi: Meduniversytet, 287 s.

Sait derzhavnoi ustanovy «Ministerstvo okhorony zdorov’ia Ukrainy».URL: http://www.mon.gov.ua/.

Sait Tsentru medychnoi statystyky Ukrainy. URL: http://medstat.gov.ua (data zvernennia 02.02.2019).

Yatsura I. M. (2002). Prohnozuvannia diialnosti. Kyiv, 245 s.

Akao N. (2007). Toxocariasis in Japan. Parasitology International. № 56. Р. 87−93. https://doi.org/10.1016/j.parint.2007.01.009

Fisher M. (2017). Update on Toxocara spp. and toxocarosis. Companion Animal. Vol. 19, No. 9. https://doi.org/10.12968/coan.2014.19.9.465

Leles D. (2009). Molecular diagnosis of ascariasis from human feces and description of a new Ascaris sp. genotype in Brazil. Vet. Parasitol. Vol. 163, № 1−2. P. 167−170. https://doi.org/10.1016/j.vetpar.2009.03.050

Strube C. (2013). Toxocarosis in dogs - important aspects for the veterinary practice. Tierarztl Prax Ausg K Kleintiere Heimtiere. № 41(3). P. 181−189. https://doi.org/10.1055/s-0038-1623704

Oge H. (2000). Quantitative comparison of various methods for detecting eggs of Toxocara canis in samples of sand. Vet. Parasitol. Vol. 92, № 1. P. 75−79. https://doi.org/10.1016/S0304-4017(00)00276-4

Zibaei M. (2017). Trend of toxocariasis in Iran: a review on human and animal dimensisons. Iran J vet Res. Vol. 18(4), P. 233−242.

Завантаження

Додаткові файли

Опубліковано

2019-02-28

Номер

№ 1(77) (2019)

Розділ

Біологія, біотехнологія, екологія

Ліцензія

Стосунки між правовласниками і користувачами регулюються на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства – Некомерційна – Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна (CC BY-NC-SA 4.0):https://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/deed.uk

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  • Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
  • Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  • Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див.The Effect of Open Access).