Барнахус- центр для дітей, які постраждали від насильства: загальна характеристика і впровадження в Україні
DOI:
https://doi.org/10.31548/hspedagog13(3).2022.18-24Анотація
Проблема насильства над дітьми є загальносвітовою. Відповідно до даних з Всесвітньої організації охорони здоров’я, насильство над дітьми є глобальною проблемою з серйозними наслідками на все життя. За статистикою чверть усіх дорослих піддавалися фізичному насильству в дитинстві. Кожна п'ята жінка, та один з 13 чоловіків повідомили про сексуальне насильство та жорстоке поводження з ними в дитинстві. Наслідки жорстокого поводження з дітьми мають серйозний вплив на фізичне та психічне здоров'я протягом усього життя, а його соціальна та професійна продуктивність може з часом сповільнювати економічний і соціальний розвиток країни, а отже відображатися на психічному здоров’ї всього суспільства. В Україні проблема насильства над дітьми стоїть досить гостро. Актуальність болючої теми для суспільства полягає в тому, що дане питання є комплексним, непередбачуваним і важко вирішуваним. Коли з дитиною погано поводяться, низка різних суб’єктів, зокрема. На сьогоднішній день, такі суб'єкти, як соціальні служби, медичні установи, юридичні органи, прокуратура і судді, які зобов'язані сприяти дотриманню прав дитини та діяти найкращим чином в її інтересах, не завжди працюють злагоджено: дитина проходить кілька інституцій і неодноразово підпадає під опитування різними спеціалістами, в різних місцях, піддаючись різним методам збору інформації. Переміщення дитини між різними закладами та відділеннями з метою опитування та опису ситуації, пов’язаної з насильством над нею, викликає ретравматизацію (ревіктимізацію) дитини. Вона знову переживає ті самі страхи, з якими зіткнулася. Такі багаторазові опитування дитини в різних місцях і закладах, які часто проводяться без використання зрозумілих для неї підходів, призводять до її повторної травматизації (віктимізації), внаслідок чого результати опитувань відрізняються один від одного, тому що дуже часто показання дитини як свідка чи потерпілого можуть бути спотворені або дискредитовані. Дослідження показали, що така повторна віктимізація насправді може спричинити більше шкоди дитині, ніж саме насильство. Крім того, повторні допити, виконуються людьми, які не пройшли спеціальної підготовки, можуть спотворити розповідь дитини про події через навіювання та негативно вплинути на хід розслідування кримінальної справи. Діти, які постраждали або стали жертвами насильства чи інших протиправних дій, під час попереднього слідства та досудового розгляду потребують застосування відповідних заходів, отримання комплексних а також скоординованих послуг та підтримки. Тому, останнім часом все частіше науковці говорять про необхідність запровадження міжвідомчої та міждисциплінарної співпраці у поєднанні з використанням спеціальних прийомів і методів опитування дитини як рішучого кроку щодо захисту прав дітей, які постраждали внаслідок злочинних дій, та дітей, які стали свідками жорстокого поводження та насильства.Також важливо, щоб учасники процесу повністю усвідомлювали, як їхні дії вплинуть на дитину, тобто пріоритетом має стати забезпечення права дитини. Це вимагає відповідальності та активної участі всіх організацій, що залучені до цього процесу. У різних країнах реалізуються різні типи послуг міждисциплінарних та міжвідомчих структур — залежно від правової системи, соціальної структури, культурних традицій тощо. У деяких державах відбувається поступове формування цілісних комплексів міжвідомчої та міждисциплінарної співпраці за певними моделями. Проте, на сьогоднішній день, однією найефективнішою моделлю міжвідомчої та міждисциплінарної співпраці є апробована у світі модель Barnahus (далі – «Barnachus»). Сьогодні модель визнана найкращою практикою щодо захисту дітей від насильства та подолання наслідків насильства, яких зазнала дитина. Отримані результати дослідження полягають в аналізі моделі "Barnachus" в Україні. У статті викладено основне розуміння моделі Barnahus, визначено стандарти якості Barnahus, які вимагаються законодавчого підґрунтя щодо функціонування моделі та впровадження її в Україні.
Посилання
Barnahus. URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Barnahus
Johansson S., Stefansen K. Policy-making for the diffusion of social
innovations: the case of the Barnahus model in the Nordic region and the broader European context // Innovation: The European Journal of Social Science Research, Volume 33, Issue 1 (2020). — URL:
https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/13511610.2019.15982553. Launching the European Barnahus Movement. — URL: https://bit.ly/3a6n5i95 / PROMISE Barnahus Network. — URL: https://www.barnahus.eu/en/ 6 /
Pravovyi analiz roboty modeli «Barnakhus» v Ukraini / O. L. Khaldorsson, T. Buhaiets. — Rada Yevropy, 2021. — URL: https://rm.coe.int/legal-analysis-ukr-web/1680a317f5
Kryminalnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy. — URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text
Postanova Verkhovnoho Sudu vid 6.03.2018 roku po spravi
№686/12914/16-k (provadzhennia №51-173 km 18). — URL:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/7321959
Proiekt Zakonu pro yustytsiiu, druzhniu do dytyny (reiestr. №5617 vid 4 chervnia 2021 roku). — URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=72137
Ukhvala Verkhovnoho Sudu vid 23.09.2019 roku po spravi №346/164/18 (provadzhennia №51-3561sk19). — URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/84481869
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Стосунки між правовласниками і користувачами регулюються на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства – Некомерційна – Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна (CC BY-NC-SA 4.0):https://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/deed.uk
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див.The Effect of Open Access).