Тенденції розвитку релігійного життя в україні в умовах трансформації суспільства

Анотація

Стаття присвячена філософському аналізу тенденцій розвитку релігійного життя в умовах трансформації українського суспільства. Початок розбудови незалежної Української держави, що призвів до демонтажу соціалізму, впровадження в життя демократичних важелів управління суспільством, інтенсивного розвитку релігійних структур, визначив низку проблем. Без їх вирішення подальша соціополітична трансформація, яка б могла забезпечити входження країни до європейської спільноти, може уповільнитись та зіткнутися з певними перешкодами. Саме до таких принципових питань належить проблема міжконфесійних відносин, толерантне вирішення яких, сприятиме стабілізації в українському суспільстві. Україна в пошуку своїх етичних і смисложиттєвих орієнтирів, безперечно, і в сучасних умовах спирається на християнську аксіологічну систему. Сьогодні в нашій державі вельми широкий спектр релігійних вірувань, більшість з яких належать до християнства. Процес взаємовпливу етнічного та релігійного є перманентним (всепроникаючим і універсальним), тому потребує постійної уваги дослідників, в першу чергу філософів та політологів. До значних зрушень призведуть цивілізовані дискусії світських і церковних дослідників, зіткнення різних методологій і шкіл. Без цього важко уявити собі дійсний пошук істини, з’ясування реальностей життя та вироблення стратегії й тактики утвердження української нації. З іншого боку треба відмітити й негативні наслідки таких суперечливих тенденцій. Конфліктність в українському суспільстві знаходить найбільший прояв саме у релігійному середовищі. Внутрішня стабільність порушується ворожнечею між релігійними громадами, ієрархами, священиками та віруючими. Здійснюючи благодійний вплив на розширення та зміцнення національної самосвідомості та розбудову нашої держави, українські Церкви мають отримувати силу від могутнього припливу національної ідеї та поступу українського державотворення. З іншого боку, великий зсув парадигм, який спостерігається в період важливих трансформаційних суспільних змін, має включити у свій діалог українську інтерпретацію православ’я як підґрунтя для культурної самоідентифікації українського народу.