Тенденції розвитку релігійного життя в україні в умовах трансформації суспільства
DOI:
https://doi.org/10.31548/hspedagog2021.03.073Анотація
Стаття присвячена філософському аналізу тенденцій розвитку релігійного життя в умовах трансформації українського суспільства. Початок розбудови незалежної Української держави, що призвів до демонтажу соціалізму, впровадження в життя демократичних важелів управління суспільством, інтенсивного розвитку релігійних структур, визначив низку проблем. Без їх вирішення подальша соціополітична трансформація, яка б могла забезпечити входження країни до європейської спільноти, може уповільнитись та зіткнутися з певними перешкодами. Саме до таких принципових питань належить проблема міжконфесійних відносин, толерантне вирішення яких, сприятиме стабілізації в українському суспільстві. Україна в пошуку своїх етичних і смисложиттєвих орієнтирів, безперечно, і в сучасних умовах спирається на християнську аксіологічну систему. Сьогодні в нашій державі вельми широкий спектр релігійних вірувань, більшість з яких належать до християнства. Процес взаємовпливу етнічного та релігійного є перманентним (всепроникаючим і універсальним), тому потребує постійної уваги дослідників, в першу чергу філософів та політологів. До значних зрушень призведуть цивілізовані дискусії світських і церковних дослідників, зіткнення різних методологій і шкіл. Без цього важко уявити собі дійсний пошук істини, з’ясування реальностей життя та вироблення стратегії й тактики утвердження української нації. З іншого боку треба відмітити й негативні наслідки таких суперечливих тенденцій. Конфліктність в українському суспільстві знаходить найбільший прояв саме у релігійному середовищі. Внутрішня стабільність порушується ворожнечею між релігійними громадами, ієрархами, священиками та віруючими. Здійснюючи благодійний вплив на розширення та зміцнення національної самосвідомості та розбудову нашої держави, українські Церкви мають отримувати силу від могутнього припливу національної ідеї та поступу українського державотворення. З іншого боку, великий зсув парадигм, який спостерігається в період важливих трансформаційних суспільних змін, має включити у свій діалог українську інтерпретацію православ’я як підґрунтя для культурної самоідентифікації українського народу.
Посилання
Belikova N. (2010). Mizhpravoslavnyy konflikt v Ukrayini v 90-kh rokakh XX stolittya [Inter-Orthodox conflict in Ukraine in the 90s of the twentieth century]. Nauka. Relihiya. Suspilʹstvo. (2). 85.
Vlasovsʹkyy I. (1971). Tserkva i derzhava [Church and State]. Ukrayinsʹkyy pravoslavnyy kalendar : Shchorichnyk. 99.
Kudoyar O. (2012). Spetsyfini pytannya relihiynoyi sytuatsiyi v Ukrayini. [Specific issues of religious situation in Ukraine]. Nauka. Relihiya. Suspilʹstvo. (2). 149.
Madey N. (2012). Ideya avtokefaliyi yak ob'yednavchyy chynnyk u seredovyshchi ukrayinsʹkoho pravoslav’ya. [The idea of autocephaly as a unifying factor in the environment of Ukrainian Orthodoxy]. Nauka. Relihiya. Suspilʹstvo. (4). 261.
Podzharsʹkyy M. (2012). Konflikt tsyvilizatsiy. [Conflict of civilizations]. Visnyk Natsionalʹnoyi akademiyi nauk Ukrayiny. (14). 29-46.
Khantington S. (1994). Stolknoveniye tsivilizatsiy i pereustroystvo mirovogo poryadka. [The Clash of Civilizations and the Reorganization of the World Order].Polis. (1). 33-48.
Shuba O. (1999). Relihiya v etnonatsionalʹnomu rozvytku Ukrayiny (politolohichnyy analiz). [Religion in the ethno-national development of Ukraine (political analysis)] : monohrafiya. Kyyiv : Krynytsya. 323.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Стосунки між правовласниками і користувачами регулюються на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства – Некомерційна – Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна (CC BY-NC-SA 4.0):https://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/deed.uk
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див.The Effect of Open Access).