Гуманітарний дискурс в ситуації війни

Анотація

Дослідження спрямоване на виявлення особливостей гуманітарного дискурсу сучасності в критичних умовах війни. Автором поставлене завдання прояснити залежність домінантних тем, якими цей дискурс представлений та динаміку їхніх змін в Україні, в західних демократичних країнах та його артикуляцію країною-агресором. Для досягнення поставленого завдання використовується сукупність філософських та загальнонаукових методів: емпіричний – для збору та опису фактичного матеріалу; феноменологічний – для об’єктивації гуманістичного дискурсу в поняттях та явищах; діалектичний – щодо загального розуміння тенденцій розгортання історичних процесів; аналітичний – щодо виявлення причин складних явищ соціального буття (війна, полікультурність, глокалізація, геноцид, конфлікт, патріотизм тощо); контекстний – щодо виявлення історико-культурного контексту існування зазначених явищ; комеморації – щодо дослідження соціальної пам’яті та роботи з травматичним досвідом тощо. Так, для українського гуманітарного дискурсу воєнних часів властивим є наростання почуття національної/цивілізаційної ідентичності, політичної суб’єктності, патріотизму; для західного демократичного дискурсу – раціоналізованої обережності та постнекласичної риторики; для дискурсу країни-агресорки – ідеологічної та пропагандистської заангажованості в прагненні виправдати моральні девіації та злочини проти людяності загарбників. Попри весь травматизм воєнного досвіду, він має бути пропрацьованим та осмисленим, тому що в противному випадку він повторюватиметься в нових антигуманних проявах та формах.