Біоресурси і природокористування

Запровадження методів лісової інвентаризації на статистичній основі має важливе значення для підвищення рівня інформаційної підтримки лісової галузі України. У зв’язку з цим у роботі виконано експериментальний аналіз точності таксації лісового фонду з використанням пробних площ різної конфігурації. Для досягнення поставленої мети на території Київської області створено експериментальний полігон, а в межах лісового фонду запроектовано систематичну вибірку. Збір дослідних матеріалів здійснювався шляхом картографування дерев за допомогою польової ГІС-системи Field-Map на кругових пробних ділянках площею 500 м². Одночасно з цим, як альтернатива, закладалися пробні площі за принципами реласкопічної таксації. Облік дерев із картографуванням їхнього розташування дозволив розрахувати параметри двох додаткових схем вибірки: концентричних пробних площ із різними вимогами стосовно радіуса підпроби та розмірів дерев, що підлягають обліку, а також комбінованої вибірки – поєднання кругових і реласкопічних пробних площ. Результати оцінки сум площ перерізів і кількості дерев на 1 га порівнювалися з аналогічними даними, встановленими на кругових пробних ділянках. Порівнюючи середні квадратичні та систематичні помилки, встановлено високу узгодженість результатів для концентричних пробних ділянок, які мають радіус основної проби 12,62 м. Випадкову помилку для оцінки сум площ перерізів, що не перевищує 1 м²‧га^-1, одержано також для комбінованих пробних площ, коли застосовувалося обмеження зони відбору дерев на основі радіуса 12,62 м і реласкопічного коефіцієнта BAF = 1. При збільшенні реласкопічного коефіцієнта або зменшенні радіуса проби середня квадратична помилка зростала до 6 м²‧га^-1. Оцінки суми площ перерізів на основі реласкопічного методу таксації виявилися заниженими в середньому на 4 м²‧га^-1, що зумовлено випадковим пропуском віддалених дерев. З урахуванням точності та трудових затрат визначено найефективніші методи вибірки.

вибіркова інвентаризація лісу, кругові пробні площі, реласкопічна таксація, комбінована вибірка

Kershaw, J. A., Ducey, M. J., Beers, T., & Husch, B. (2016). Forest Mensuration, 5th ed. Hoboken, NJ, USA: Wiley-Blackwell.

https://doi.org/10.1002/9781118902028

Kinnunen, J., Maltamo, M., & Paivinen, R. (2006). Standing volume estimates of forests in Russia: how accurate is the published data? Forestry, 80(1), 53–64. https://doi.org/10.1093/forestry/cpl042

National Forest Inventories: Pathways for Common Reporting. (2010). 1-612. https://doi.org/10.1007/978-90-481-3233-1

Tomppo, E., Heikkinen, J., Henttonen, H. M., Ihalainen, A., Katila, M., Makela, H., . . . Vainikainen, N. (2011). Designing and Conducting a Forest Inventory - case: 9th National Forest Inventory of Finland. 21, 1-270. https://doi.org/10.1007/978-94-007-1652-0

Tomppo, E., Kuusinen, N., Makisara, K., Katila, M., & McRoberts, R. E. (2017). Effects of field plot configurations on the uncertainties of ALS-assisted forest resource estimates. Scandinavian Journal of Forest Research, 32(6), 488-500. https://doi.org/10.1080/02827581.2016.1259425

Antanaitys, V. V., Zaunene, N. Y., Kuleshys, A. A., & Yuknys, R. A. (1975). Normativy tochnosti i metody taksatsii drevostoev [Standards for accuracy and methods of forest mensuration]. Kaunas, Lithuania, 76.

Lisotaksatsiinyi dovidnyk [Forest mensuration handbook]. (2013). Kyiv, Ukraine, 496.

Shvydenko, A. Z., & Strochynskii, A. A. (1974). Obosnovanie normativov vyborki v sisteme vyborochno-perechyslitelnoi taksatsii [The rationale for standards of sample-based forest mensuration]. The unification of forest inventory reference data, Kaunas, Lithuania, 93–96.