Активність системи антиоксидантного захисту організму коропа за впливу стресових чинників та використання в годівлі розторопші плямистої
DOI:
https://doi.org/10.31548/dopovidi2021.05.010Ключові слова:
короп, годівля, розторопша плямиста, інтенсифікація виробництва, стрес-чинники, антиоксидантні ензими, пероксидне окиснення ліпідівАнотація
Інтенсифікаційні заходи при вирощуванні коропа супроводжуються виникненням стресових чинників, що негативно впливає на продуктивні характеристики та функціональний стан органів і систем організму риб. Одним із способів протидії їхнього негативного впливу на організм є стимулювання системи антиоксидантного захисту.
Метою роботи є аналіз ефективності використання в годівлі коропа рослинної добавки з антиоксидантними властивостями ‒ розторопші плямистої: за оптимальних умов утримання (Дослід І) та за впливу поширених у рибництві стресових чинників, а саме: забруднення водного середовища біогенними елементами (Дослід 2) та такого ж забруднення у комплексі зі зниженням вмісту розчиненого у воді кисню (Дослід 3).
У дослідженнях використано однорічків коропа, яких розділили на дослідні і контрольні групи у межах кожного з трьох варіантів досліду. Контрольні групи риб отримували комбікорм з вмістом протеїну 23 %. Коропу дослідних груп додатково до корму методом гранулювання ввели здрібнене насіння розторопші плямистої у кількості 5 %. Експериментальна годівля тривала 20 діб.
Відповідно до загальноприйнятих у рибництві методів та мети експерименту, забезпечено фізико-хімічні параметри водного середовища. Проаналізовано показники пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) та активності системи антиоксидантного захисту (САЗ) організму.
Визначено, що при згодовуванні однорічкам коропа розторопші, за оптимальних умов вирощування, у м’язах дослідної групи спостерігається деяка тенденція до зростання активності каталази (на 14,6 %), а вміст СОД, ТБК-продуктів і дієнових кон’югатів перебуває на тому ж рівні, що і у контролі. У гепатопанкреасі рівень каталази, навпаки, дещо знижується відносно контролю, прослідковується тенденція до зниження ТБК-продуктів та на 75 % знижується вміст дієнових кон’югатів (р<0,05).
При згодовуванні розторопші, за забруднення водного середовища біогенними елементами, у м’язах практично втричі зростає вміст СОД (р˂0,01). Активність каталази має тенденцію до зниження, а вміст ТБК-продуктів і дієнових кон’югатів ‒ до збільшення на 51 %. У гепатопанкреасі спостерігається тенденція до зниження усіх вищезазначених показників відносно контрольної групи.
Встановлено, що, за введення до корму розторопші в умовах комплексного впливу стрес-чинників, у м’язах коропа зростає вміст СОД (р˂0,001). У гепатопанкреасі дещо знижується вміст каталази і ТБК-продуктів (р˂0,01), зростає вміст СОД (р˂0,001) та дієнових кон’югатів (р˂0,001).
Отже, антиоксидантні властивості розторопші плямистої, застосовуваної в годівлі коропа, є більш вираженими за наявності стрес-чинників середовища, порівняно з оптимальними умовами вирощування.
Посилання
Kharitonova N. N. (1984). Biologicheskie osnovy intensifikatsii prudovogo rybovodstva. Kyiv : Naukova dumka.
Hrytsyniak I. I., Hrynzhevskyi M. V., Tretiak O.M., Kiva M. S., & Mruk A. I. (2008). Fermerske rybnytstvo. Kyiv : Herb.
Shandruk O. M. (2012). Vplyv stresovykh chynnykiv na ryboproduktyvnist staviv pry vyroshchuvanni riznovikovykh hrup ukrainskoho luskatoho koropa ta zasoby yikh poperedzhennia. Rybohospodarska nauka Ukrainy. 1. 42—52.
Maslyanko R. P., Oleksiychuk I. I., & Podol'skiy A. I. (2001). Opredelenie faktorov nespetsificheskoy rezistentnosti kletochnykh i gumoral'nykh mekhanizmov pri infektsionnykh zabolevaniyakh : metodicheskie rekomendatsii dlya otsenki i kontrolya immunnogo sostoyaniya zhivotnykh. L'vov.
Vasil'eva E. A. (1982). Klinicheskaya biokhimiya sel'skokhozyaystvennykh zhivotnykh. Moskva.
Romero J., Feijoó C. G., & Navarrete P. (2012). Antibiotics in aquaculture — use, abuse and alternatives. Health and Environment in Aquaculture. Rijeka : InTech. 159—198. https://doi.org/10.5772/28157
Sherman I. M. (1994). Stavove rybnytstvo. Kyiv : Urozhai.
Hasan M. R. (2001). Nutrition and feeding for sustainable aquaculture development in the third millennium. In R. P. Subasinghe, P. Bueno, M. J. Phillips, C. Hough, S. E. McGladdery, & J. R. Arthur, eds. Aquaculture in the Third Millennium. Technical Proceedings of the Conference on Aquaculture in the Third Millennium, Bangkok, Thailand, 20-25 February 2000. 193—219. NACA, Bangkok and FAO, Rome. URL: https://www.fao.org/3/ab412e/ab412e10.htm
Babych A. O. (1997). Kormovi i likarski roslyny v ХХ–ХХІ stolittiakh. Kyiv : Ahrarna nauka.
Dovzhenok I. A. (2008). K voprosu o bezvrednosti fitopreparatov. Provіzor. 2. 29—32.
Kozak T. I. (2012). Roztoropsha pliamysta — Silybum marianum (L) Gaert. Visnyk Lvivskoho natsionalnoho ahrarnoho universytetu. 6. 86—93.
Abenavoli L., Capasso R., Milić N. & Capasso F. (2010). Milk thistle in liver diseases: past, present, future. Phytotherapy Research. 24 (10). 1423—1432. . https://doi.org/10.1002/ptr.3207
Kolesnyk M. D., Semenov C. O., Bankovska I. B., & Trotskyi M. Ya. (2007). Osoblyvosti khimichnoho skladu roztoropshi pliamystoi. Visnyk Poltavskoi derzhavnoi akademii. 1. 93—95
Pradhan S. C., & Girish C. (2006). Hepatoprotective herbal drug, silymarin from experimental pharmacology to clinical medicine. Indian. J. Med. Res. 124 (5). 491—504.
Kurkin V. A. (2003). Rastoropsha pyatnistaya — istochnik lekarstvennykh sredstv (obzor). Khimiko-farmatsevticheskiy zhurnal. 37. 27— 41. https://doi.org/10.1016/S0160-9327(03)00004-8
Zheltov Yu. O. (2003). Metodychni vkazivky z provedennia doslidiv po hodivli ryb. Rybne hospodarstvo. 62. 23—28.
Alekin O. A. (1970). Osnovy gidrohimii. Leningrad : Gidrometeoizdat.
Voda rybohospodarskykh pidpryiemstv. Zahalni vymohy ta normy (2006). SOU 05.01–37–385:2006. Standart Minahropolityky Ukrapiny. Kyiv: Ministerstvo ahrarnoi polityky Ukrainy.
Privezentsev Yu. A. (1971). Ukazaniya po opredeleniyu kachestva vody v rybovodnykh prudakh. Moskva : Kolos.
Stal'naja I. D. (1977). Metod opredelenija dienovoj kon'jugacii nenasyshhenyh vysshih zhirnih kislot. Sovremennye metody v biohimii. 63—64.
Korobejnikova E. N. (1989). Modifikacija opredelenija produktov perekisnogo okislenija lipidov v reakcii s tiobarbiturovoj kislotoj. Laboratornoe delo, 7, 8—9.
Dubinina E. E., Sal'nikova L. A., & Efimova L. F. (1983). Aktivnost' i izofermentnyj spektr superoksiddismutazy jeritrocitov i plazmy krovi cheloveka. Laboratornoe delo. 10. 30—33.
Koroljuk M. A., Ivanova, L. I., & Majorova, I. G. Metod opredelenija aktivnosti katalazy. Laboratornoe delo. 1. 16—19.
Bradford M. M. (1976). A rapid and sensitive method for the quantitation of microgram quantities of protein utilizing the principle of protein-dye binding. Anal. Biochem. 72. 248—254. https://doi.org/10.1016/0003-2697(76)90527-3
Plohinskij H. A. (1969). Rukovodstvo po biometrii dlja zootehnikov. Moskva : Kolos.
Rokitskiy P. F. (1973). Biologicheskaya statistika. Minsk : Vysheyshaya shkola.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Стосунки між правовласниками і користувачами регулюються на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства – Некомерційна – Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна (CC BY-NC-SA 4.0):https://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/deed.uk
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див.The Effect of Open Access).
