Інтертекстуальність у романах Пратчетта: типи, підтипи, засоби вираження

Анотація

Анотація. Дослідження присвячене вивченню всеосяжної інтертекстуальності «Дискосвіту» Т. Пратчетта – циклу фентезі, що представляє багатоаспектну пародію на фентезійні, детективні, наукові, міфологічні та інші тексти та жанри. Мета статті – ідентифікація різних типів, підтипів та функцій інтертекстуальності, а також вербальних засобів її маніфестації. Для досягнення мети в дослідженні застосовуються методи інтертекстуального, текстово-інтерпретаційного, гіпертекстового та стилістичного аналізу. Основні висновки дослідження: Романи Пратчетта охоплюють усі відомі типи інтертекстуальності, такі як: текст – текст, текст – жанр та текст – культурний контекст. включаючи інтертекстуальні референції до літературних джерел, до нелітературних текстів та дискурсів, а також до інших семіотичних систем, таких як живопис, скульптура, музика, фільми, комікси тощо. Інтертекстуальні засоби у Пратчетта т виконують сукупність різних функцій, включаючи пародійну, семантичну, стилістичну та структурно-композиційну. Найбільш частим джерелом літературної інтертекстуальності є посилання на твори В. Шекспіра, Дж. Р. Толкіна та інших письменників, а також на античну та архаїчну міфологію, насамперед давньогрецьку, давньоєгипетську та індійську космологію. У дослідженні уперше визначений і впроваджений у науковий обіг тип «форматної» (фреймової) інтертекстуальності – коли певна алюзія створює алегоричний формат щодо інтерпретації решти алюзій – зазвичай інтермедіальних, із текстами-джерелами на основі фільмів, мультфільмів та різних видів мистецтва. Ідентифіковані у праці засоби інтертекстуальності включають: повні цитати; перефразовані та гумористично переосмислені прецедентні феномени; прецедентні імена, які можуть відтворюватися у незміненому вигляді і бути модифікованими; назви теорій, ігор, комп’ютерних програм. Нерідко засоби інтертекстуальності набувають нових, відмінних від текстів-джерел, звідки вони запозичені, денотативних чи коннотативних значень у контексті романів. Крім інтертекстуальних референцій, у романах Пратчетта ідентифіковані засоби гіпертекстуальності та архітекстуальності.