Контентаналіз теологічних праць Феофана Прокоповича 1712–1716 років

Анотація

Автором доведено, що  Феофан Прокопович увійшов в історію української богословської думки завдяки переважно своїм лекціям з теології, що були прочитані у Київській духовній академії. У цих лекційних курсах, що мали виразний протестантський зміст та форму, він, рішуче відкинувши схоластичний метод, створює нове, згідно з тодішніми науковими вимірами, систематизоване вчення про віру та віросповідні принципи, догмати православ’я. Враховуючи динаміку формування конфесійної позиції Феофана та її зумовленість суперечливими тенденціями, складною атмосферою розвитку богословської думки епохи Феофана Прокоповича, можемо визнати, що в остаточному підсумку Прокопович приходить до необхідного реформаторського бачення православної традиції. Тобто він виявляється фундатором нового, узгодженого з просвітницькими ідеями і далекого від схоластики могилянського православ’я. Інша справа, що його сучасники сприймали таке оновлене православ’я як прояв відвертого протестантизму. Київський період творчої діяльності Феофана відзначається насамперед непересічним потенціалом його богословського доробку, свідченням якого стали знамениті лекції з курсу теології, прочитані ним у Києво-Могилянській академії впродовж 1712–1716 років. Ці лекції мали виразне протестантське підґрунтя, яке особливо виявлялося у вченні про виправдання людини однією вірою, в утвердженні надзвичайної авторитетності Святого Писання як єдиного джерела богослов’я, в культивуванні ним ідеї абсолютизму Бога. Логічним наслідком цих лекцій були вісім богословських трактатів. З цих трактатів в аспекті виявлення конфесійних поглядів Феофана особливо показовими є перший, який являє собою своєрідну prolegomena про завдання богослов’я і про Святе Писання, другий – “Про Бога єдиного”, третій – “Про Бога троїчного” і восьмий – “Про благодатне виправдання грішника через Христа”.