Генетико-селекційні параметри інтродукції овець з урахуванням взаємодії «генотип – середовище»

Анотація

Використання різноманітних методів статистичного аналізу стану кількісних ознак продуктивності дає можливість розширити уявлення про закономірність проходження процесу адаптації тварин до нових умов середовища і визначення пристосувальних механізмів організму за взаємодії «генотип–середовище».

Метою дослідження було визначення генетичних параметрів основних господарсько-корисних ознак у їх динаміці за періодами селекції в імпортних овець породи новозеландський корідель при розведені в умовах замкнутої популяції та розробки методів їх практичного використання в подальшій племінній роботі.

Аналіз рівня продуктивності завезених тварин за період розведення в нових природно-екологічних умовах показав, що коефіцієнт варіації продуктивних ознак характеризується значними коливаннями. Найбільш високою мінливістю у баранів характеризується настриг вовни – 18,0–19,6 %, а найменшою, жива маса і довжина вовни, відповідно – 7,6–7,9 %. Якщо середні показники живої маси у тварин імпортованої популяції найвищого показника досягали у 4-річному віці, то довжина вовни і настриги – у 2–3 роки.

Барани місцевої генерації у відповідні вікові періоди проявляли кращі адаптаційні якості, ніж завезені тварини, про що вказує більш висока їх продуктивність у період дослідження. Так, вони перевершували своїх імпортних предків за живою масою на 24–33,2 % (Р>0,999), за довжиною вовни на 5,5–6,5 %(Р>0,95), за настригом митої вовни на 19–25 % (Р>0,999) і тим самим, повністю відповідали вимогам породного стандарту для класу «еліта».

Результати визначення коефіцієнтів повторюваності, показали, що найбільш висока ступінь сталості рангів за фенотиповим проявом живої маси в баранів породи новозеландський корідель є в 2–4-річному віці і становить 0,56±0,08, а в маток у 2–3 роки – 0,49±0,09, коли досягнута і максимальна жива маса.

Стосовно настригів вовни, то висока ступінь повторюваності спостерігається в баранів у віці 1–2 роки – 0,48±0,09, а у вівцематок у віці 1–3 роки – 0,42±0,08.

Найбільш висока повторюваність довжини вовни в баранів встановлена у віці 1–3 роки – 0,35±0,07, а у вівцематок у тому ж віці – 0,27±0,08, сталість цих ознак висока (Р>0,999).

Таким чином, визначені нами показники коефіцієнтів повторюваності вказують на ефективність відбору за настригом і довжиною вовни в одно- і дворічному віці, тоді як, за живою масою необхідно провести корегуючий відбір за даною ознакою в трирічному віці.

Успадковуваність господарсько-корисних ознак у новозеландських коріделів вивчали кореляційним і дисперсійним методами за багаторічними даними продуктивності маток та їх потомства.

У цілому, коефіцієнт успадковуваності живої маси, розрахований за методами кореляційних і регресивних зв’язків, характеризується як середня величина і знаходиться на рівні показників інших м’ясо-вовнових напівтонкорунних порід.

Але, коефіцієнт успадковуваності, розрахований методом дисперсійного аналізу, за цією ознакою є досить низьким – 9,6 %, хоча і він є достатнім для успішного ведення селекції.

У дослідженнях з вивчення корелятивних зв’язків між основними господарсько-корисними ознаками ярок у розрізі генетико-екологічних генерацій встановлено, що коефіцієнти кореляції були позитивні, але вони проявляються на рівні середніх величин.

Таким чином, установлена закономірність динаміки генетичної структури популяції, при зміні поколінь на основі поєднання показників розвитку основних ознак продуктивності батьків та їх потомства.

Для ефективнішого проходження адаптації з метою управління цим процесом з усього різноманіття селекційних прийомів удосконалення популяцій тварин, завезених в нові умови середовища необхідно застосовувати більшою мірою стабілізуючий добір, як найбільш доцільний метод, що сприяє ефективності проходження акліматизаційного процесу.