Трансформація земельно-кадастрового обліку кількості та якості земель в Україні в умовах повоєнного відновлення

Анотація

Державний земельний кадастр завжди відігравав важливу роль у регулюванні земельних відносин в країні. З прийняттям у 2001 р. чинного Земельного кодексу України та в умовах становлення земельного ринку набули особливої актуальності питання обліку землі, в зв’язку з потребою отримати користувачами точної і достовірної інформації про кожну земельну ділянку, а зокрема за площею землі, складом земельних угідь, розподілом земель за власниками, землекористувачами, станом, якістю та оцінкою земельних ресурсів, ефективністю їх використання.

Як відомо, земельний облік, є одним з основних видів господарського обліку і становить його єдину систему. На відміну від реєстрації землекористувань характер обліку земель тривалий час не досліджувався. У радянський період облік здебільшого мав технічний характер і виконував переважно статистико-економічні функції. Однак за єдності господарського обліку не слід забувати, що різні види обліку вирішують свої завдання, використовуючи при цьому власні особливі методи і прийоми, характерні тільки для них [1].

Розглянуто трансформацію ведення обліку земель в Україні: особливість історичного розвитку системи обліку від початку незалежності України в 1990 році до сучасного періоду, проаналізовано етапи розвитку системи обліку земель, ролі різних органів та законодавчі зміни, що вплинули на цей процес.

Акцентується увага на сутності та функціях державного земельного кадастру; оцінюється роль кадастру в регулюванні земельних відносин, забезпеченні обґрунтованості управління земельними ресурсами. Особлива увага приділена періоду адміністративно-територіального реформування, децентралізації місцевого самоврядування, повоєнного розвитку земельного кадастру.

Ключові слова: земельний кадастр, ефективність, облік земель, грошова оцінка земель, реєстрація земель, розвиток територій, територіальне планування, охорона земель, повоєнне відновлення.