Теоретичні підходи до інноваційної діяльності підприємств агропромислового комплексу

Abstract

У наукових джерелах концептуальні засади управління
інноваційною діяльністю підприємств визначалися на вищих ланках
державного управління, а не на підприємствах. Крім того, проаналізовано
проблеми підприємств у порівняно стабільному середовищі, яке
неадекватне тим умовам, в яких сьогодні знаходяться підприємства АПК
України. З огляду на це, теоретико-методологічні засади маркетингового
управління інноваційною діяльністю агропромислових підприємств
потребують уточнення і доопрацювання.
Існує тлумачення інновацій у вузькому та широкому розумінні. У
вузькому розумінні, інновації трактуємо як кінцевий результат творчої
діяльності у формі нової або вдосконаленої продукції, що пропонується
на ринку; нового або вдосконаленого технологічного процесу, який
використовується в практичній діяльності. Із цього робимо висновки:
по-перше, інновація стає такою лише за умови її втілення у
виробництво або практичного застосування; по-друге, інновації не
варто ототожнювати з нововведеннями або змінами, чи навпаки.
У широкому розумінні, зміст інновацій визначається як досягнення
розвитку людського розуму (нові ідеї, винаходи, відкриття,
удосконалення та ін.), спрямовані на підвищення ефективності
господарської діяльності в тій чи іншій галузі, у виробництві засобів та
продуктів праці, застосуванні більш ефективних технологій, нових
джерел енергії, поліпшення форм організації праці та управління,
фінансових, торгівельних або соціально-політичних інститутів, форм
міжнародного співробітництва тощо.