Вивчення метаболічних властивостей клінічних штамів стафілококів з різним ступенем стійкості до антибіотиків
DOI: http://dx.doi.org/10.31548/dopovidi2018.01.008
Анотація
Для проведення моніторингу прояву ряду ознак у клінічних ізолятів стафілококів, виділених із дихальної та травної системи пацієнтів Лікувально-діагностичного центру (м. Дніпро), була визначена їх здатність до формування біоплівок. В результаті експериментів по культивуванню досліджуваних штамів стафілококів в умовах in vitro виявлено досить високу здатність до плівкоутворення у коагулазопозитивних варіантів – 60% випадків, а серед коагулазонегативних тільки 33% культур утворювали біоплівки. Порівняльний аналіз результатів визначення стійкості до антибіотиків у клінічних штамів стафілококів показав, що плівкоутворюючі варіанти проявляли більш високі рівні резистентності до всіх досліджуваних антибіотичних препаратів на відміну від ізолятів, які не утворювали біоплівки. Явище антибіотикорезистентності частіше реєструвалось у коагулазопозитивних стафілококів і значно менше – у коагулазонегативних видів. Інтенсивність катаболізму у досліджуваних штамів стафілококів визначали по загальній активності дегідрогеназ за результатами відновлення трифенілтетразолійхлориду до трифенілформазану. Оцінка даних виміру оптичної густини інтенсивності кольорової реакції свідчить, що з набуттям стійкості до антибіотиків у стафілококів ферменти катаболічного обміну проявляють активність в меншому ступені у порівнянні з чутливими варіантами та, чим до більшої кількості антибіотиків клінічні ізоляти стафілококів мають стійкість, тим нижчий рівень активності дегідрогеназ у них виявляється. Всі плівкоутворюючі штами виявились більш метаболічно інертними на відміну від стафілококів не здатних до утворення біоплівок.
Ключові слова
Повний текст:
PDFПосилання
Antibiotikorezistentnost bioplenochnykh bakterIy / I.V. CHebotar i dr. Klin. Mikrobiol. antimikrob. Himioter. 2012. № 1, т.14. S. 51-58.
Afinogenova A.G., Darovskaya E.A. Mikrobnye bioplenki. Travmatologiya i ortopediya Rossii. 2011. № 3, т. 61. S.119-125.
Didenko L.V., Smirnova T.A .Strukturno-funktsyonalnaya harakteristika bioplenok. Mikrobiologiya. 2010. № 4, т. 79. S. 435-446.
https://doi.org/10.1134/S0026261710040016
Ikonnikov P.A., Belozerova A.A. Fiziologiya rasteniY. : Praktikum dlya studentov Tyumen: Izdatelstvo Tyumenskogo gosudarstvennogo universiteta, 2010, 41 s.
Osobennosti formirovaniya mikrobnyh bioplenok na razlichnyh substratah. Vozmozhnosti izucheniya bioplenok na zhelchnyh konkrementah / YU.S Vinnik i dr. Sovremennye problem nauki i obrazovaniya. 2013. №5.
Gostev V.V., Sidorenko S.V. Bakterialnye bioplenki i infektscyi. ZHurnal infektologii. 2010. № 3, т. 2. S. 4-15.
Romanova, YU.M., Gintsburg A.L. Bakterialnye bioplenki kak estestvennaya forma sushchestvovaniya bakterIy v okruzhayushchEy srede i organizme hozyaina. ZHurnal mikrobiologii, epidemiologii i immunologii. 2011. №3. S. 100-110.
Strelkova E.A.Ctimulyatsiya antibiotikami processa formirovaniya bakterialnykh bioplenok. Mikrobiologiya. 2012. № 2, т. 81. S. 282-285.
Aiassa V. In vitro oxidant effects of D-glucosamine reduce adhesión and biofilm formation of Staphylococcus epidermidis. Rev. Argent. Microbiol. 2012. Vol. 44, № .1. P. 16-20.
Donlan R.M., Costerton J.W. Biofilms: survival mechanisms of clinically relevant microorganisms. Clin. Microbiol. Rev. 2002. Vol. 15, № .2. P. 167-193.
https://doi.org/10.1128/CMR.15.2.167-193.2002
Kaplan, J.B. Biofilm dispersal: mechanisms, clinical implications , and potential therapeutic uses J. Dent. Res. 2010. Vol. 89, №.3. P.205-218.
https://doi.org/10.1177/0022034509359403
Otto M. Staphylococcal biofilms . Curr. Top. Microbiol. Immunol. 2008. Vol. 322. P. 207-228.
https://doi.org/10.1007/978-3-540-75418-3_10
Singh R., Ray Р., Das A. Penetration of antibiotics through Staphylococcus aureus and Staphylococcus epidermidis biofilms. Antimicrob. Chemother. 2010. Vol. 65. P. 1955-1958.
https://doi.org/10.1093/jac/dkq257
Метрики статей
Metrics powered by PLOS ALM
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.