Поліфункціональність як прагматична характеристика епідейктичного дискурсу

Анотація

Статтю присвячено проблемі поліфункціональності епідейктичного дискурсу, одній з його провідних прагматичних характеристик. Серед основних функцій епідейктичних промов виділено: аргументативну функцію, декларативну функцію; функцію створення певного психолого-емоційного стану; функцію здійснення естетичного ефекту; соціосеміотичну функцію, що виявляється у відтворенні / трансляції певних знань та суспільних цінностей; а також світомоделюючу функцію – формування цінностей, створення моделей означення позадискурсивної реальності.

Епідейктичний дискурс усвідомлюється у дослідженні як певний концептуально-семіотичний простір, який відтворює і формує сукупність соціальних і соціокультурних цінностей, що інтегруються в ключовому концепті «об’єднуюча урочистість / піднесеність», який в прагматичному плані корелює з узагальненою комплексною метою (виявити соціальну значимість події або людини із емоційним єднанням з аудиторією і підтриманням / створенням власного позитивного іміджу), а також в субконцептах (свобода, рівність, справедливість, репутація, гідність, життя, нагорода, успішність, пам’ять, повага), що є категоризацією в церемоніальному плані понять з різних сфер інституційного і побутового спілкування, забезпечуючи дотичність епідейктичного дискурсу з іншими дискурсивними різновидами: політичним, адміністративним, педагогічним, побутовим тощо.